Рахів та Рахівський район|інформація про Ясіня-Богдан та інші села|розваги-плітки-новини

Передгір'я хребтів Свидовець і Чорногора утворю­ють затишну котловину і ніби тримають в своїх лагідно зімкнених долонях селище Ясіня. Від нього на кілометри розтікаються в усі боки мальовничі при­сілки: Чорна Тиса, Стебний, Лазещина, Кевелово (Чор­на Тиса і Лазещина нині є окремими селами). Перша письмова згадка про Ясіня відноситься до 1555 р., де вказано, що воно належить угорському феодалу Драгфі, а в 1583 р. перейшло у власність феодала Каролі.

Заснування селища

За переказами, Ясіня заснував років 400 тому на­зад легендарний Струк — «ґазда з Галичини». ...Колись там, де зараз знаходиться  селище Ясіня, були  ліси. Тільки гірський плай перетинав ці безлюдні місця. Біля  чотириста років минуло з тих часів, як  Іван Струк що  з села Зеленого, яке знаходиться в високогір'ї Чорного Черемоша, переганяв отару овець в краї закарпатські, на ярмарок в Мараморош-Сигет . Там, він гадав, що  ви­гідно сторгується з солотвинськими солекопами. На допомогу узяв з собою і сім'ю. Мало-помалу спусти­лися в долину Тиси, досягли того місця, де в Тісчору — так називається тут витік Чорної Тиси — вливається Лазещина. Річку перейшли убрід, на другому березі переночували, а на світанку  вирішили  рушити далі.

Але на ранок, несподівано, почався сніговий буран. Хуга вила, завірю­ха лютувала, єдине, що залишалося це перечекати негоду на місці.Так минув не один  день,  а погода  не міняється. Бачить Струк -що ту  біда, і отарі немає що їсти, і людям приходиться не легко. Тоді він вирішив  отару залишити, бо повернення з отарою в таку погоду був би надзвичайно важкий та повертатися  додому.   Струк зрубав кілька ялин, щоб вівцям був хоч якийсь корм, виготовив собі снігос­тупи і відправився додому, кинувши біля овець коня і собаку. Весною він повернувся, щоб зібрати шерсть з мертвих, як він вважав, овець. Великим був його подив, коли він знайшов отару не тільки живою- здоровою, але і з приплодом. Окрім хвої, вівці їли опале листя ясенів.

Щасливий Струк зрозумів, що  це не просто так, а знак долі і вирішив на цьому місці поселитися. Побудував  дім, перевіз родину. Де були зрублені перші хати, ріс ясеневий ліс, і Струк назвав почате ним село Ясіням. Зараз на тому знаходиться центр селища. Де навіть  до цього часу  уздовж головної вулиці можна побачити, як проростають стовбури старих ясенів.

Довгий час, аж до 1950 р. на печатці Ясінянської селищної ради був зображений  ясінь, під яким — пастух випасає овець.

Назва відомої Струківськї церкви Вознесіння Гос­поднього також дана на честь  прізвища засновника Ясіня- Івана Струка, який колись побудував каплицю, а пізніше також п'яти зрубову дерев'яну церкву, що до цього часу  величається над правим берегом річки Чорної Тиси. Сьогодні, пагорб з церквою для місцевих вважається святим.

Церква Вознесіння вважається  однією з найгарніших та найдосконаліших дерев'яних церков Гуцульщини. Також На одвірку церкви вирізано  композицію з трьох хрестів та дату побудови (1824 р.) Всередині зберігається чудовий іконостас. Кажуть, що дзвіни­ця була перевезена до Вознесенської церкви в 1895 р. Сама ж дзвіниця залишилася  від знищеної вогнем церкви, що знаходилася  в північній частині селища. На верхньому одвіркові є дата спо­рудження дзвіниці — 1813 р.

Визвольна боротьба

Селище Ясіня завжди було одним із найбільш передо­вих і свідомих на Закарпатті. Гуцули не раз збройно виступали проти влади чужинців. Вони підтриму­вали опришківські рухи, очолювані О. Довбушем, В. Баюраком. Олекса Довбуш (1743—1745 рр.) неодноразові відвідував Ясіня. Збереглися спогади та назви уро­чищ: Білі Хрести, дорога через Бубні, капличка Довбуша в Стебному.

З 8 листопада 1918 по червень 1919 р. Ясіня було столицею Гуцульської Республіки.  в День Св. Дмитра (8 листопада 1918 р).відбулися збори всього населення Ясіня, якими керував С. Клочуряк. Було прийнято рішення про непідкорення Австро-Угорській імперії та приєднання до України. Ясіняни обрали герб «Три­зуб», синьо-жовтий прапор, Українську народну раду в Ясінях, яку ще називали Гуцульською радою.

Угорщина вирішила жорстоко розправитися з ясінцями. На початку січня 1919 р. в селище прибув ка­ральний гарнізон в кількості 608 чоловік. Дізнавшись про це, 42 ясінці «під виглядом Церковної коляди» в присутності священика, під звуки трембіт при­йшли на залізничний вокзал, де перебували угорці, і роззброїли гарнізон. Ясіня проголосили столицею Гуцульської Республіки, а її президентом обрали пре­зидента С. Клочуряка.

10 січня відбулися збори, на яких Гуцульською радою було проголошено приєднання зі своїми кровними братами українцями. Під час збройного походу ясінців були визволені с. Кваси, м. Рахів, селище Великий Бичків та місто Сегіт. У Сеготі відбулися бої, під час яких війська Гуцульської Республіканської армії і отримали поразку.

У червні 1919 р. румунські війська зайняли Ясіня. Згодом, за рішенням Сан -Жерменської мирної кон­ференції Ясіня, як і усе Закарпаття, було приєднано до Чехословаччини.

1938—1939 рр. була проголошена Карпатська Україна. Ясіняни брали активну участь у війні проти Хортиської Угорщини, але, на жаль, під Хустом війська Карпатської України отримали поразку. Впродовж 1944—1953 р.р. велика кількість жителів селища увійшла до лав ОУН-УПА й вела визвольну боротьбу за незалежність України.

Сучасне Ясіня

Ясіняни ніколи не полишали ремесел своїх предків: вівчарства, скотарства, бджолярства, мисливства, дерево-заготівлі та дерево-переробки, народних промислів.  Вівчарі села Ясіня, як і завжди, від початку створення села, літують на чисельних полонинах Ясінської долини: Гропа, Трофаниця, Близниця, Стеришора, Свидовець, Кевел-Дрегобрат, Чорнотисянський- Драгобрат, Кричунєска, Менчіль, Татульський — Менчіль, Татул, Ворожиска, Апшиниска, Ріпта, Левковиць, Медвежі, Плоска, Погарський, Довга, Григорівна, Середнє, Озирне, Кукул, Козниска, Павхова-Козниска, Занога, Головчиска, Печініжиска, Ступи, Приморати, Сирилівка, Шумнєска.

Ясінянські витвори народного мистецтва пред­ставлені на багатьох фестивалях, виставках, а самих майстрів тут налічується кілька десятків.

Славлять селище чимало ясінян, зокрема, О. Климпуш, народний депутат Украни двох скликань; академік, професор медицини, член-кореспондент НАН України В.Натяженко.

В селищі збереглося кілька стародавніх хат гуцулів, які називаються гражди.

У центрі селища знаходиться історико-краєзнавчий музей з оригінальними експонатами. Переважає ет­нографічна колекція — дерев'яний бондарський посуд, інструменти землеробства і тваринництва, домашні речі, ткацькі верстати, гуцульський одяг, трембіти, цимбали, писанки. А також в Ясінях є приватний музей — на території готельного комплексу «Скіфське полювання».

У 2007 році селище відсвяткувало 510 річницю та провело фестиваль грибів.

Вже традиційним тут став фестиваль гуцульського гумору і сатири «Бербеницьи фіглів». Продемонстру­вати майстерність фіглювати, тобто жартувати, сюди з'їжджаються понад п'ять десятків самодіяльних і професійних гумористів, які вважають себе представ­никами гуцульського етносу — з Карпатського регі­ону та від гуцульської спільноти в Румунії. «І співати, й танцювати — то талант від Бога, а уміти фіглювати — гуцульська порода», — звучить в селі Ясіня під-час святкувань .