Рахів та Рахівський район|інформація про Ясіня-Богдан та інші села|розваги-плітки-новини

  Косівська Поляна лежить вздовж річки Кісви, правої притоки Тиси, що бере свій початок  з озера Орать, яке розташоване на полонині Герешаска, за 47 км від Рахова. Село оточене горами, найвищі з яких це «Лиса гора», назва якої походить від того, що на горі майже відсутній лісовий покрив та гора, що нагадує кобилу — Кобила.

На полонинах Урда, Флантус, Думен, Гере­шаска влітку випасають худобу. За легендами, у горах заховані Довбушеві скарби, а на горі Кобилі люди бачили коня з бесагами, у яких було золото опришків.

Населення

У Косівській Поляні налічується близько 1340 дворів та 4800 мешканців.

Історія

Село веде свій родовід з XVII століття, про що свідчать записи інвентарних книг Габсбургів.  Побутує переказ, що поселення заснували торговці з Галичини, які їздили в Солотвино за сіллю і робили тут перепочинок.

За іншою легендою, перші поселенці прибули сюди із Косова, що на Івано-Франківщини. Це були втікачі від поміщицької сваволі, які, натрапивши серед не­прохідних пралісів на зелену поляну, сказали собі: оце буде наше нове поселення. І назвали цю поляну Косівська Поляна. Водоспад, що неподалік, також назвали, як і в Косові, Гуком, адже довкола чути гук падаючої води. Місце, де вони поселились, нині нази­вається Аршиця. Тут була збудована дерев'яна церква, про яку згадується у письмовому акті перевірки 1751 р., що знаходиться в архівах греко-католицької єпархії. Недалеко від церкви є впадина, що має назву Чумник — свідчення про те, що в Косівській Поляні колись чума косила людей.

Одна з місцин, присілок, досі називається Березів — це рівнина, затоплена водою і оточена березами. А місце, де у XIX ст. добували руду, досі називається Рударня.

Ще у 1839 р. у селі побував член так званої «руської Трійці»,  письменник, мовознавець Яків Головацький, який згадував річку «Кусву», тобто Кісву.

У 1919 році, за Чехо-Словацької республіки, у село прибув учитель із Галичини Степан Швед. Як дирек­тор народної школи, громадський діяч, він сприяв організації навчання у школі; започаткував роботу товариства «Просвіта», сільських гуртків.

Не було б повної уяви про Косівську Поляну без мінеральної води, «буркуту»

«Ця джерельна вода струменить із таємничих гли­бин, і тільки їй одній відомі місця, де матінка-земля ховає свої скарби. Вона нескінченна...»

Народні промисли

Неповторні Косівсько -полянські вишивані сорочки, кептарі, рушники, ліжники й килими. У